- Деталі
- Категорія: Випуск від 25.11.09
- Перегляди: 418
Євген Сварожич – Смірнов Євген
Наші читачі запитують, ким був Євген Сварожич, автор книги «ЗОЛОТИЙ ПАВУК ВОД», якого у 2003 році, на жаль, після передчасної смерті, Князь Огін проголосив Пророком Великого Вогню.
Народився 9 січня 1947 року в м. Тульчині (Вінницька область) у родині службовців.
Українець.
- Деталі
- Категорія: Випуск від 25.11.09
- Перегляди: 472
Здавна люди поклонялися камінню, наділяли його потойбічною силою. По всій Землі розкидані оповиті легендами камені, менгіри, мегаліти. Варто згадати Стоунхендж, Карнак, синій камінь на Ільмень озері, Камінну могилу, Камінне село.
Камінне село… У минулому випуску я розпочала оповідь про мандрівку до камінної перлини Житомирщини.
- Деталі
- Категорія: Випуск від 25.11.09
- Перегляди: 467
Відомий поет, старійшина громади "Великого Вогню" м. Київа, Анатолій Славута-Логвіненко спеціально для нашого сайту написав дуже добрі вірші.
---
Релігія чи опіум – не знаю.
Та шарлатанство – істинно кажу!
Коли попів я бачу вовчу зграю –
Моє обурення переступа межу.
- Деталі
- Категорія: Випуск від 25.11.09
- Перегляди: 495
Невеличкий звіт про фестиваль «Поліське весілля».
Просили мати, просили батько...
8-9 серпня в Житомирі відгуляли ІІ фестиваль «Поліське весілля». Головним організатором і ідейним джерелом стала «Духовна Республіка» і її координатор Олег Земнухов. Олег виступив ще й головним спонсором - одягнув всі творчі колективи у конопляне взуття. Воно їм так пасує до костюмів!
- Деталі
- Категорія: Випуск від 25.11.09
- Перегляди: 465
Давно це було... Років може 35, або 30 тому... Мій батько був родом з глухого села Коростки Житомирської області (що не завадило йому отримати дві вищі освіти)... Колись їхали ми просто автобусом, я малий був, а тоді ще не повмирали бабусі, які розповідали страшні казки... Не мені, звісно, але як не закривала мати мені вуха (вона сама такого у дитинстві наслухалась, а потім усе життя не могла забути), щось я все ж почув, але пригадати лише одну можу. Йшли три косарі з поля, один перший був, побачив, що у колодязі Смерть сидить і не може вибратись. Злякався, каже сам собі - "І Смерть є, і час є, але чоловіка нема!" Пішов собі далі...
- Деталі
- Категорія: Випуск від 25.11.09
- Перегляди: 475
Коли готувався до друку номер газети "ЯЗИЧNИК", нам стало відомо, що помер Євген Олексійович Павленко, духовний вчитель Князя Огіна, один із кращих українських поетів і філософів ХХ століття... Вічна пам'ять!
Ми публікуємо статтю, яка була надрукована у нашій газеті рівно два роки тому та присвячена пану Павленку.
Останній з городян
Євген Олексійович Павленко, історик, лінгвіст, людина – яку Князь Огін називає найкращим із своїх вчителів. Вони познайомились у вісімдесят дев’ятому році, молодий парубок з палаючими вогнем очами, та сивий філософ, чиї очі світилися мудрістю. Важко зрозуміти як такі різні за віком люди змогли стати друзями, крім того Євген Павленко розчарувався у людях, а особливо в єдиному своєму учні, не будемо згадувати ім’я (хоча житомиряни знають, що мова йде про А.). Бо ж він писав доноси у КДБ. Саме на передодні Євген Олексійович написав вірша:
- Деталі
- Категорія: Випуск від 25.11.09
- Перегляди: 392
20 вересня цього року огніщани відзначали день Святовида.
Святкування у Житомирі було дещо незвичним хоча би тому, що проходило на маєтку, який неподалік мого будинку. Це місце особливе, на ньому відчуваєш силу. У цьому переконалися ті, хто був присутній на обрядовому дійстві. І тут немає чому дивуватися. Маєток наче призначений для того, щоби на ньому проводити обряди. Достатньо сказати лише те, що у ньому є пагорб, на якому росте великий дуб. Раніше дубів було більше - близько 20! Один із них знищила блискавка. Неподалік від пагорба протікав невеликий струмок, який, на жаль, зараз вже повністю висох. І взагалі, років 10-15 тому, думаю, духовної сили там можна було відчути набагато більше, аніж зараз. Я досі пам’ятаю, який вигляд мав маєток ще у 1992 році: багато дерев, які наче були посаджені у певному порядку(особливо запам’яталося мені, що уздовж пагорба росли дуби, трохи правіше - береза і липа, причому вона мала п’ять стовбурів, які дивним чином зпліталися), рідкісні рослини (біла полуниця, наприклад). Саме такі картини супроводжували мене на початку мого духовного шляху до Віри Предків. Загальна атмосфера дуже сприяла появі особливих відчуттів близькості до природи та її могутньої сили.