Дуже давно, 30 мільйонів років тому, а може, і 40, ніхто точно не знає, на Землі існувала високо розвинена цивілізація. Це був колективний розум, носіями якого були комахи. Дуже великі комахи, вони були зовні схожі на жуків, але мали сувору ієрархію, як бджоли або мурахи. Їх цивілізація була не технократичною, вони йшли по принципово іншому шляху. Вони багато чого досягли, фактично досягли вершини. Вони вміли відокремлювати духовну частину від свого тіла, жонглювати життєвою енергетикою.
Потім самі носії, тобто покриті хітиновою бронею істоти, вимерли, ми знову не знаємо, чому це сталося, але тварі не загинули. Вони переселили свої душі в нову тілесну оболонку, якісь великі тварини стали носіями їхніх духовних тіл*. Живленням для тварин служила життєва енергія тварин, яких вони використовували. Фактично вони стали безсмертні, вони розмножувалися, коли збільшували ареал свого поголів'я.
Духовна істота не може жити, не закріпившись на живій органічній основі. Ефірний світ нестабільний, потрібна жива органічна тканина, інакше вихори світового ефіру швидко зруйнують духовне тіло. Так вони жили дуже довго, але приблизно дев'ять тисяч років тому вони виявили появу хомо сапієнс, відбулося перше вселення тварей у людські душі. Люди були найперспективнішою оболонкою для паразитів. Так у районі південного Середземномор'я з'явилися перші рабовласницькі царства. Коли людина носить тварь у своєму тілі, вона відразу змінюється, змінилося і суспільство. Там, де тварі проникли в людей, під час першої (відомої нам) експансії, відразу почала з'являтися жорстка ієрархія. Переселення тварей у людей – один із найзначніших і найтрагічніших елементів людської історії, джерело воєн і завоювань, головне джерело зла як такого, тому що основну свою їжу тварі отримують, коли людина-носій помирає. Вони висмоктують його душу, до крапельки.
Там, де сталося перше вторгнення, люди стали вклонятися тварям, вони стали рабами і обожнювали своїх поневолювачів. Тварі перетворилися на богів, їм приносили людські жертви. Так виник образ Ра, величезний багряяний кокон, поруч із яким зображували гігантського скарабея. Багряний кокон – це головний осередок сили тварей. Там – їхні личинки, зародки нових паразитів. Примарні монстри не можуть повністю керувати своїми рабами, але можуть показувати основні шляхи і нашіптувати бажання, але є також люди, які перебувають під абсолютним контролем тварей. Зазвичай вони стають жерцями Ра, знаходяться на вершині піраміди, що складається з рабів. Таких людей дуже мало, зламати природний захист людського організму непросто, інколи ж і неможливо. Для знищення імунітету з давніх-давен жерці Ра застосовували наркотик.
– Наркотик? – здивувався Андрій.
– Так, наркотик – ладан, – Ганс допив своє пиво і поставив порожню пляшку під стіл.
– Так ладаном начебто виганяли чортів, всяких там злих духів, – спробувала несміливо заперечити Світлана.
– Справжнє призначення ладану – ввести людину в стан блаженного дебілізму, коли йому вішатимуть на вуха локшину, і він у неї радісно віритиме. Бог вас любить! – проблеяв Ганс, наслідуючи тон молодих протестантів з вулиці.
– Ти хочеш сказати...
– Я хочу сказати, що ЇХ бог дуже любить їх же... під соусом він любить їх ще більше. Він їх так любить, просто жити без них не може. Їхній бог дуже любить, коли вони вмирають. Якби християни могли собі уявити, яким тварям вони вклоняються, вони б померли від огиди. Вкрита сірим слизом напівпрозора комаха, вона ворушить лапками розміром з ківш екскаватора, поїдає душі трупів, що розкладаються. Ось як виглядає всемогутній і всеблагий, а навколо нього повзають тварі подрібніше. Це ангели, вони сидять усередині кожного нормального християнина. До речі, обряд хрещення – це ніщо інше, як магічний ритуал вселення тварі, запрошення до трапези, так би мовити. Пішли на балкон, покуримо.
Усі троє закурили, навіть Андрій. Це була перша сигарета у його житті.
– Християнство походить з юдаїзму, це всім відомо. А звідки взявся юдаїзм? Ізраель, «ель» давньосемітською означає «бог», «Ра» – ім'я цього бога, і «із», на мою думку, показує, звідки взялося це ім'я. Так і звучить – із бога Ра. У будь-якому разі, перша згадка про євреїв пов'язана з їхнім виходом з Єгипту. У їхньому священному писанні сказано, що бог заповів їм правити світом, але насправді їм не позаздриш, адже вони і є раби номер один цього мерзенного скупчення комах. Ра штовхає їх, як і християн, до нових завоювань, тварі хочуть розмножуватися і не хочуть, щоб їм завадили. Недарма ж християни своїм символом вважають знак хреста, який у всі часи символізував повну смерть душі і тіла.
....
– Звідки у вас стільки тарганів? – здивувалася Світлана, витираючи стіл.
– Це все через мене, – пояснив Ганс. – Таргани – зброя тварей. Вони проникають у всі щілини, забиваються в найнедоступніші закутки квартири, несуть негативну енергетику. Вони створюють енергетичне поле для проникнення серйозніших особин. Таргани – це робоча худоба тварей, без неї вони як без рук, я навіть думаю, що вони, можливо, і є нащадками тих самих тварей давнини.
– Таргани? – з явною зневагою зморщила носик Світлана.
– Ну, ти можеш собі уявити, що мурашка бігає по твоїй руці?
– Можу, це, мабуть, лоскітно.
– А уяви, що по твоїй руці бігає тарган, – Ганс поворухнув пальцями, намагаючись зобразити рухи лапок потвори.
– Гидота яка! – обурилася Світлана, її навіть пересмикнуло.
– А яка між ними різниця? – удавано здивувався Ганс, – і те, й інше комаха, яка бігає собі по твоїй ніжній ручці.
– Але ж тарган... Він же такий огидний, – дівчина скривилася.
– Ага, ось ти і зрозуміла – це флюїдна, тобто духовна відраза. Ти не сприймаєш тарганів як таких, вони не отруйні, не кусаються, але просто неприємні і тобі гидка їхня енергетика.
– І у такої потвори є енергетика.
– У всіх живих істот є енергетика, тільки не кажи «біополе», бо мене знудить, ці екстрасенси так задовбали своїм примітивізмом.
Після прибирання Ганс з урочистим виразом фізіономії виставив на стіл пляшку журавлинної «Фінляндії» та вакуумну упаковку сирокопченої ковбаси.
– Дякую за сприяння. Батьківщина вас не забуде. Сто грамів? Ага, непитущі, обліко морале, можу запропонувати каву, на пиво грошей вже немає. Ну, може по пів стопочки за успішне завершення роботи?
Після закінчення трапези Ганс зі Світланою викурили по сигареті, а Андрій набовтав ще одну чашечку розчинної кави. Знову заговорили про тварей.
– Вони тупі, обдурити їх дуже просто, – віщав Ганс, вже трохи напідпитку, – достатньо тільки не підпускати їх близько і ти невразливий. Вони роками плетуть свої тенета, які ми розбиваємо одним ударом. За кілька хвилин ми можемо зруйнувати все те, що вони створювали багато років. Це наш спосіб боротьби, ми заспокоюємося, а вони починають все спочатку, і так без кінця. Але наш спосіб боротьби є принципово потужнішим.
За тиждень спілкування з Андрієм та Світланою, Ганс сильно здружився з парочкою. Тепер вони тусувалися втрьох, збираючись вранці біля Світлани, а ближче до обіду вирушали кудись прогулятися. Ганс перетворився на своєрідного гуру, він вчив «молодь» керувати внутрішньою енергетикою, читав довгі лекції про те, як боротися з тварями і чому слід це робити.
– Вони проникають у людину і руйнують її зсередини, – розповідав Ганс, показуючи жестами як руйнується людина, – і тоді, як у фільмі «Чужі», люди стають заклятими ворогами всього людського. Вони перероджуються, стають справді чужими. Вони вже не люди, а раби тварей. Таких людей треба лікувати чи знищувати, якщо вилікувати вже неможливо.